Мені, звісно, хотілося б розповісти вам, як я безболісно й добровільно перейшов на lUbuntu. Але, на жаль, мій випадок був зовсім іншим. Та про це трохи згодом — спершу трохи історії.
Що таке Linux, я дізнався ще в далеких 1998–1999 роках. Бувши ще школярем, мій старший брат приніс додому кілька дисків із Linux (здається, це був Linux Mandrake), розбив жорсткий диск із Windows 98 на дві частини й встановив нову операційну систему. У той час мене, звісно, цікавили лише ігри, але поглянути на нову ОС було все ж цікаво.
Минули роки, я вступив до університету й продовжував навчання. Залізо вдосконалювалося, а разом із ним і ОС та ПЗ. Не знаю чому, але я постійно думав про Linux і дуже хотів працювати під ним, тобто використовувати його як основну систему. Пам’ятаю, як кожного Нового року я вписував у свої плани: «Перейшов на Linux». Але, на жаль, так і не зміг. Причина банальна — звички, прихильність до повсякденних програм і невміння налаштувати ОС належним чином.
На той момент я обрав новий дистрибутив — Mandriva Linux з оболонкою KDE, аби хоч трохи нагадувала мій улюблений Windows XP. Встановив — попрацював тиждень — видалив. Таке повторювалося не раз. Потім вирішив підійти до справи розумніше — перейти поступово. Паралельно з Microsoft Office я встановив OpenOffice, GIMP та ще кілька програм і намагався з ними працювати. З OpenOffice вдалося розібратися, але з GIMP були складнощі. У підсумку — встановив Linux, попрацював тиждень-три — видалив. Сумно: хочеться, а не виходить 🙂 У результаті — забив і забув.
Минули роки. Я все ще працював на тому самому старому комп’ютері з університету. І справді працював — але це було нестерпно! Гальмувало жахливо. Пам’ятаю, як перезавантаження сторінки тривало 5 секунд. І це при запущених Opera, Eclipse, Total Commander, AIMP, ICQ, Denwer та ще кількох дрібних програмах. Тоді я вирішив встановити Linux lUbuntu на ноутбук (як найменш вимогливу ОС) і працювати на ньому. Якщо щось піде не так — повернуся до WinXP. Спрацювало! Так я працював близько 8–12 місяців. Драйвери та ПЗ для lUbuntu були підібрані й налаштовані. Зрештою я вирішив, що готовий до 100% переходу.
Перехід був складним. Планувалася установка lUbuntu на старенький стаціонарний ПК. Але через застаріле залізо це було дуже проблематично — драйвер відеокарти ніяк не визначався. Та, завантаживши дистрибутив із простим інтерфейсом установника, я все ж зробив цей великий крок.
І ось — lUbuntu встановлено (а XP залишився на ноуті як резерв :)). На жаль, я й уявити не міг, що мій ПК настільки старий, що навіть із Linux буде гальмувати. Пропрацювавши так приблизно два місяці, я зробив рокіровку: ноутбук — lUbuntu, комп’ютер — WinXP. Довелося також купити свіч, щоб підключати один монітор до обох.
Минув рік-півтора. Я купив новий комп’ютер, який без проблем тягнув би й Windows 8. Але я все ж встановив lUbuntu, бо мені не потрібна краса й ефекти. Головне — продуктивність, стабільність і зручність. А в цій ОС усе це є. І, на жаль, баги — теж.
